Друга річниця світлої пам’яті Захисника України Павла Вакулка
Сьогодні минає два роки, як у бою за Україну загинув старший солдат Вакулко Павло Леонідович. Він віддав своє життя, захищаючи рідну землю, свободу нашої держави та своїх побратимів.
Павло народився 18 червня 1990 року в селі Зносичі. У 1993 році разом із родиною переїхав до села Катеринівка, де минули його дитячі та юнацькі роки. У 1997 році пішов до першого класу, а у 2008 році закінчив Немовицьку загальноосвітню школу.
Після школи проходив військову службу в артилерійських військах у місті Славута Хмельницької області. Згодом навчався у Рівненському інституті відкритого міжнародного університету «Україна». Працював у Катеринівській виправній колонії №46 на посаді молодшого інспектора-кінолога. Був працьовитою, відповідальною та щирою людиною.
Деякий час Павло перебував за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся до України, щоб стати на її захист.
Старший солдат Павло Вакулко служив у 60-му окремому механізованому батальйоні «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді стрільця-зенітника. Мав позивний «Малий». У 2023 році виконував бойові завдання поблизу Бахмута, а з січня 2024 року – на Куп’янському напрямку.
27 березня під час бою Павло отримав смертельне поранення. Ціною власного життя він прикрив свого побратима, врятувавши йому життя.
Павло був люблячим сином, вірним другом, мужнім воїном, для якого честь, обов’язок і любов до України були понад усе. Його героїзм, самопожертва та відданість Батьківщині назавжди залишаться у пам’яті рідних, друзів та всіх, хто знав його особисто.
Щоб вшанувати пам’ять воїна, біля могили Павла Вакулка зібралися сільський голова Олександр Трохимець, староста с.Зносичі Галина Барановська, рідні та жителі нашої громади. Присутні поклали квіти до пам’ятного знаку та хвилиною мовчання вшанували його пам’ять.
Схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності.
Світла пам’ять про Павла житиме у наших серцях.
Вічна слава і пам’ять Герою України!
