24 лютого — четверта річниця від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну
24 лютого 2022 року ми прокинулись у новій реальності, яку мозок вперто не хотів сприймати. Ми всі вірили, що це не надовго: тиждень, два. Що це якась помилка. У ХХІ столітті такого не може відбуватися в центрі Європи. Але ж ні… Ця моторошна реальність триває уже чотири роки.
Чотири роки нестерпного болю, жахливих втрат і важких випробувань. Але водночас, ці чотири роки ми незламні, ми єдині, ми віримо та йдемо до Перемоги.
За ці роки ми навчилися жити в умовах постійної небезпеки, підтримувати одне одного, цінувати прості речі – ніч без тривог, світанок без вибухів, тепле слово, можливість обійняти рідних. Ми стали сильнішими, свідомішими, єдинішими.
Ми щодня боремося за свою свободу, територіальну цілісність і право на мирне майбутнє. Наші воїни мужньо тримають оборону, захищаючи кожен клаптик рідної землі, а весь український народ демонструє світові приклад стійкості й згуртованості.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героїв, які віддали життя, аби ми могли жити на своїй землі. Висловлюємо щиру вдячність військовослужбовцям, добровольцям, медикам, волонтерам – усім, хто наближає нашу Перемогу.
Сьогодні, у День національної молитви, єднаємося у спільному проханні до Всевишнього за Україну, за наших захисників і захисниць, за мир та справедливість. Молимося за тих, хто на передовій, за тих, хто в полоні, за поранених і зниклих безвісти, за кожну українську родину. Нехай спільна молитва додасть нам сили, витримки й непохитної віри.
Пам’ятаємо кожного. Підтримуємо наших захисників. Віримо в Збройні Сили України.
Разом – до Перемоги! У єдності, витримці та любові до рідної землі.
