Євтушенко Віктор

Євтушенко Віктор Олександрович народився 23 жовтня 1995 року в селі Тинне Сарненського району Рівненської області. Він був третьою дитиною в сім’ї.

У 2002 році пішов навчатися до Тинненської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. Навчався добре, особливі здібності проявляв до англійської мови. Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища №21 м. Сарни, де здобув професію водія-механіка.

Саме там зустрів своє кохання, а у 2016 році одружився та переїхав жити до села Іванчі Володимирецького району. Віктор працював у Польщі, аби забезпечувати родину, там опанував польську мову. У 2019 році у сім’ї народилася донечка – Євтушенко Олександра.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віктор перебував за кордоном, але після смерті матері – Євтушенко Валентини Олександрівни, яка з дитинства прищепила йому любов до України, він повернувся додому.

Взимку 2023 року був призваний до Збройних Сил України. Навесні проходив військовий вишкіл в Німеччині, після чого був призначений до 33-ї окремої механізованої бригади, 1-й батальйон, 1-ша рота, 3-тє відділення. Його бойовим позивним було «Прайс». Служив на Запорізькому напрямку – поблизу населених пунктів Роботине та Мала Токмачка. Завжди повторював: «Страх – це нормально! Всі бояться… Якщо не я, то хто».

З 8 червня 2023 року Віктор вважався зниклим безвісти. Майже 8 місяців сім’я жила надією та пошуками, і лише у лютому 2024 року прийшла трагічна звістка – проведена експертиза ДНК підтвердила його загибель. 13 березня 2024 року захисника з почестями поховали в селі Полиці Володимирецької громади.

Віктор був доброю, щирою людиною, люблячим сином, братом, чоловіком і найкращим батьком. Його донечка говорить прості, але найважливіші слова: «Мій тато – Герой».