Перша річниця від дня смерті військовослужбовця Михайла Дорошка
Сьогодні минає рік, як не стало нашого Героя, Дорошка Михайла Михайловича. Цей рік без нього був важким для рідних, друзів, побратимів, але пам’ять про нього живе в наших серцях.
Дорошко Михайло Михайлович, народився 9 березня 1983 року в селі Зносичі. Був наймолодшим сином в багатодітній сім’ї Михайла Володимировича та Поліни Олександрівни. В рік і вісім місяців Михайло втратив матір, тому батько виховував його з мачухою. У 2000 році закінчив Зносицьку загальноосвітню школу. З листопада 2001 по квітень 2003 проходив військову службу на території АР Крим у внутрішніх військах. Обіймав посаду стрільця, згодом – командира відділення. Після служби в армії не довго працював у Катеринівській виправній колонії. До повномасштабної війни займався будівництвом та ремонтами.
1 березня 2022 року на підставі Указу Президента України добровільно долучився до Збройних Сил України по мобілізації. Проходив військову службу на Рівненському полігоні, займав посаду інструктора, мав звання молодшого сержанта та позивний «кар’єрист». Під час служби двічі виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Повернувшись з пекла бойових дій, Михайло Дорошко раптово помер 27 березня 2024 року під час виконання завдань на польовому виході.
Сьогодні минає рік, як з нами немає нашого Михайла. Важко повірити, що він більше не серед нас… Завжди невгамовний, веселий, щирий, добрий. Він ніколи не сумував і не давав сумувати іншим. Його гумор був невичерпним, а запас кумедних історій – безкінечним. Він вмів підтримати словом і розвеселити навіть у найтемніші моменти.
Михайло був не просто другом, побратимом, рідною людиною – він був світлом, яке зігрівало всіх навколо. Його життєрадісність і незламний дух назавжди залишаться в наших серцях.
Просимо всіх, хто знав і пам’ятає Михайла, згадати його з теплотою та вдячністю, помолитися чи запалити свічку.
Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях.
