Перша річниця з дня загибелі Юрія Серпутька
Сьогодні, 20 січня 2025 року, минає рік, як Немовицька громада і країна втратила свого Героя-Захисника, нашого земляка Серпутька Юрія Петровича. Нічим не розрадити рідних та близьких Воїна, загиблого у пеклі війни, у якого попереду мало б бути довге і щасливе життя, якби не війна. Не пробачимо. В цій біді немає байдужих. Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе.
Юрій народився 13 квітня 1986 року в селі Зносичі. Батько – Серпутько Петро Ілліч 1960 року народження, на той час працював шофером у колгоспі ім.50-річчя Жовтня. Мама – Серпутько Ніна Антонівна, 1964 року народження, працювала бухгалтером Немовицького лісництва. У Юрія ще є молодший брат Анатолій, який народився в 1993 році. У 1992 році Юрій пішов у перший клас загальноосвітньої школи села Зносичі. Був спокійною, старанною, товариською дитиною. Після закінчення 9-того класу вступив у Березнівський лісовий коледж, який закінчив у 2005 році. Під час навчання приймав активну участь у студентському житті, займався спортом. Закінчивши коледж Юра отримав диплом за спеціальністю технік-лісовод.
В квітні 2005 року був призваний на службу до лав Збройних сил України. Відслуживши, здобув спеціальність «механік багатоканальних радіолінійних станцій». Був звільнений в запас у квітні 2006 року. Після звільнення з армії, працював у Державній пенітенціарній службі України (Катеринівська ВК-46) начальником варти. В жовтні 2009 року одружився, згодом в 2011 році в молодих батьків народилась донечка Даринка. Юрій був найкращим люблячим татом для своєї дитини. У 2012 році звільнився зі служби і влаштувався працювати в Державне підприємство «Сарненське лісове господарство» стропальщиком нижнього складу. Працював на підприємстві з червня 2012 року по січень 2022 року.
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій став на захист Батьківщини. 25 лютого 2022 року був мобілізований в ТРО «Поліські вовки» 104 бригаду 60 батальйон. 31серпня 2022 року отримав звання «молодший сержант». Юрій був командиром відділення снайперів. Брав участь у бойових діях під Бахмутом Донецької області. Воював під позивним «Зевс». Завжди був чесним, справедливим, гідний поваги командиром та побратимом. Протягом двох років з честю та гідністю виконував усі поставлені перед ним задачі.
Після ротації наш Герой в складі 60 батальйону був відправлений у Харківську область, Куп'янський напрямок. 20 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання, загинув біля населеного пункту Табаївка.
Поховали Юрія 25 лютого 2024 року в рідному селі Зносичі. Всі односельці з шаною та повагою проводили воїна в його останню дорогу.
Сьогодні, вшануймо нашого Захисника молитвою і вдячним словом.
Світла пам’ять, честь і шана Герою Юрію Серпутьку, низький уклін за те, що захищав рідну Батьківщину і кожного з нас. Щирі співчуття родині та близьким, розділяємо ваш смуток і біль.
