РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ – Володимира ГУБЕНІ
Сьогодні, 11 липня 2024 року минає перша річниця з дня загибелі Героя України, одного з її найкращих синів, мужнього воїна Володимира Губені, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину. Обірвалося життя справжнього патріота, надзвичайної і світлої людини, воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі.
Володимир був щирим, доброзичливим, працелюбним, відкритим у спілкуванні, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю. Був прикладом доброчесності для своїх рідних та друзів. Ніколи не цурався будь-якої роботи та не боявся труднощів. Мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але він віддав його, обороняючи Україну і всіх нас. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш Герой – добрі справи та світлу пам’ять про себе.
Володимир Губеня народився 16 січня 1972 року в селі Цепцевичі. Закінчивши вісім класів Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ст. пішов навчатися у Сарненське ПТУ -21 на спеціальність: тракторист-механізатор. Після закінчення училища був призваний до лав тодішньої радянської армії та проходив службу в м. Хабаровськ, що на Далекому Сході. Відслуживши два роки повернувся додому, і у 1992 році одружився зі Світланою, яка після закінчення педагогічного інституту була направлена у місцеву школу - вчителем. У шлюбі народилася донечка Яна та син Валентин. У 1993 році сім’я переїхала на проживання у с. Немовичі. Все своє свідоме життя Володимир працював будівельником.
У березні 2022-го, як доброволець, долучився до лав бійців і відразу відчув біль війни, адже саме перебував на Рівненському полігоні, коли відбувся перший приліт. Далі проходив службу поблизу Авдіївки, що на Донеччині. Водій БТРа неодноразово їздив по мінних полях, підвозив боєприпаси та евакуйовував поранених з бойових позицій. Коли перший БТР згорів - підірвався на міні, а екіпаж зостався живий, йому дали позивний «фортовий» і надалі командир старався їздити тільки з ним, а Володимир по тій самій колії, що їхав напередодні. Захисник з 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади їздив і під Бахмут на передову, а у червні 2023 року потрапив на лікування в Дніпро.
11 липня 2023 року у шпиталі м.Дніпро припинилося битися серце мужнього воїна. Йому був 51 рік…
Поховали Володимира Губеню в селі Немовичі з усіма належними Захиснику почестями.
Доземний уклін Володимиру за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, ні через десятки років.
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Героя. Володимир назавжди залишиться жити в серцях мешканців Немовицької громади.
Вічний спочинок і світла пам'ять Герою Володимиру Губені!
