А пам’ять не згасає... Річниця загибелі Захисника України Святослава Токарчука
Війна — страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» - практично неможливо.
Сьогодні, 11 лютого, минає річниця загибелі відважного сина України, старшого солдата Святослава Токарчука з позивним «Капелан». Річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.
Жорстока війна обірвала молоде, сповнене надій, життя під час ворожого мінометного обстрілу в районі села Парасковіївка на Донеччині. Захиснику назавжди 28 років..
Святослав народився 19 жовтня 1994 року в селі Кримне Волинської області. У 2012 році закінчив школу. Під час навчання брав участь і неодноразово ставав переможцем районних спортивних змагань. У 2017-му здобув вищу освіту в Східноєвропейському національного університету імені Лесі Українки, де навчався на географічному факультеті. Після випуску пройшов строкову службу у лавах Національній гвардії України. Одружився, жив із родиною у селі Немовичі Рівненської області. Любив грати у футбол. Обожнював гуляти в лісі та збирати гриби.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку проходив службу в роті охорони міста Сарни. У грудні 2022-го був переведений до 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. З 5 січня 2023 року з побратимами тримав оборону Донеччини.
«Він був дуже доброю людиною, веселим, хорошим другом, завжди міг підставити плече допомоги. Він любив життя… У нього було багато планів на майбутнє. Він був чудовим батьком, прикро, що тільки такий короткий термін. Синочку було лише 8 місяців, коли його тато загинув. Найбільше за все у світі він любив свого синочка. Він був такий щасливий, коли дізнався, що в нас має бути саме хлопчик, просто стрибав від щастя. Він був поруч, коли народився Дімка, тримав мене за руку. Коли синочок з'явився на світ, коханий плакав від щастя. Він мріяв, як буде вчити сина плавати і грати з ним у футбол. Дуже тяжко написати про людину, яка була для тебе цілим світом, найкращим другом, підтримкою та опорою, лише кількома реченнями…» – поділилася дружина загиблого Тетяна. Поховали захисника в селі Немовичі. На його честь перейменували вулицю, там де він жив із сім’єю.
У Святослава залишилися дружина, син 2022 р.н., рідні, друзі та побратими, яким його дуже не вистачає.
У наших вдячних споминах він – назавжди молодий, життєрадісний, усміхнений. А ще мужній, незламний, сильний духом воїн-Захисник України, який не вагаючись, взяв до рук зброю, щоб захистити свою Батьківщину від окупанта. Тому що знав: це – обов’язок кожного патріота…
Завдяки таким Героям, як Святослав Токарчук, ми маємо змогу зустрічати кожен новий день і робити все можливе для допомоги ЗСУ та Перемоги України над ворогом.
Минув рік після його загибелі: довгий і нелегкий, найперше, для родини. Рік сліз, скорботи та розлуки.
Любов до рідної землі прикрашає кожну людину, а воїни, які поклали заради України найдорожче – своє життя – залишаться жити у народній пам’яті та у наших серцях.
Тож, вшануймо сьогодні світлу пам’ять загиблого Героя хвилиною мовчання та згадаймо його душу у молитві.
Ми схиляємо голови перед могилою воїна та клянемось берегти і шанувати пам’ять про його подвиг.
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
Низький уклін близьким та рідним воїна!
