A A A K K K
для людей із порушенням зору
Немовицька громада
Рівненська область, Сарненський район

Вітання з Днем храмового свята та 400 літнього ювілею славного села Зносичі

Дата: 06.05.2020 06:18
Кількість переглядів: 1963

Чудової весняної днини, коли цвітуть сади та зеленіють луги святкує свої іменини прекрасне село Зносичі. І цього річ це особливе свято, адже славному селу виповнюється 400 років. Звичайно, хотілося б відзначити це свято як належить – з купою гостей, дзвінким піснями та запальними танцями, але нажаль, на даний момент наша країна і увесь світ переживають складні часи, які принесла нам хвороба COVID-19, тому з метою убезпечення населення нашої громади, святкування переносимо на час коли завершиться епідемія.

Але сьогодні ми можемо згадати чим жило і славилося село впродовж історії свого існування. Отож, за даними Сарненського історико-етнографічного музею населений пункт Зносичі відомий з 1620 року як невелике поселення поблизу річки Случ. Село вважалося власністю поміщика Станіслава Ворцеля. Нараховувалося в ньому 78 дворів, в яких мешкало 60 православних, 18 римо-католиків, 36 євреїв. Поселення час від часу переміщувалося з одних околиць на інші. Певно через часті розливи Случа.

На початку XX століття село було невелике, нараховувало приблизно 150-180 селянських хат. Багато людей селилося навколо села поблизу лісу, де виростали невеличкі хутори. Лугова земля вабила до себе польських панів, євреїв, які захоплювали кращі грунти та лісові угіддя. На території села поляки поселилися після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Після радянсько-польської війни у 1920 наше село знову опинилося під владою Польщі. Польська влада дбала про укріплення своїх кордонів, особливо кордону з Радянською Росією. Тому вона будувала потужні укріплення вздовж кордону, що проходив по річці Корчик та Случ. Щоб підвозити будівельні матеріали на будівництво дотів та шлюзів на річці Случ із сторони Немовичі через Зносичі до Тинного проклали вузьку колійку. З південного боку села, на Голі, поляки побудували невеличке військове містечко і планували збудувати аеродром.

Коли у вересні 1939 року на територію краю ввійшли радянські війська, то гарнізон військового містечка здався майже без бою.

Початок Великої Вітчизняної війни. Село окупували фашисти. Уже тоді в Зносичах почала формуватися група УПА з 18-20-річних юнаків для боротьби проти фашистських загарбників. «Війна з німцем» якось обминула Зносичі. Фронт пройшов північною стороною, жорстокі бої точилися в районі м. Сарни. Правда війська проходили через село. Очевидці пригадують, що було це 10 січня 1944 року, уже напередодні визволення Сарненщини.

ЦЕРКВА

Бували веселі події, приємні для села і дуже прикрі. В 1979 році було зруйновано найкрасивішу будову села, святиню Зносич - дерев'яну церкву, яка століття вистояла. Деякі речі храму жителі врятували – гробницю, плащаницю, хоругви, великий центральний підсвічник, деякі книги і дзвони. Відразу ж після руйнування храму, на ранок наступного дня, на сосні, що росла неподалік, з’явився образ Божої Матері. «Не вигаданий, а реальний» - за розповідями зносичан. Богородиця ніби плакала за знищеним храмом, по корі дерева стікали сльози.

Звістка про це диво швидко облетіла Україну. Люди з’їжджалися щоб побачити таке диво. Йшли з цікавістю і надією. Священики, монахи і навіть ті, хто жодного разу не був у церкві. Комуністична влада, злякавшись такого паломництва, почала запроваджувати всілякі обмеження, заборони. Паломництво продовжувалось два місяці.

А потім хтось розпорядився зрізати всі сосни довкола колишнього храму. Різні версії такої загадкової історії існують і сьогодні. Проте, чомусь односельчани в один голос повторюють, що образ Божої Матері з’являвся. До того ж тут побувало стільки людей, але ні в кого навіть не закралися сумніви. Більшість зносичан дійшли одного висновку – образ Божої Матері – це своєрідне застереження тим, хто підняв руку на Божий Храм.

В серцях тодішніх прихожан не вмирала надія на відновлення храму. Їхні серця живилися любов’ю до Божого слова, глибокими християнами почуттями. Після руйнування святині, православні змушені були ходити до храму у Немовичі. Ніколи їх не покидало бажання відтворити свій храм. Вони збирали кошти на будівництво нового храму. Таємно берегли церковні обрядові книги, різні речі, не звертаючи уваги на переслідування і гоніння радянських ідеологів.

В 1989 році почали будівництво нової церкви і вже у 1990 році були відкриті двері нашої святині «Георгія Переможця». В 1992 році направлений в село Зносичі настоятелем Свято – Георгіївської церкви, де й по нині успішно виконує свої обов’язки, Анатолій Чернюк. У 2012 році було проведено ремонт фасаду і внутрішньої частини.

ШКОЛА

Понад сто років тому в нашому селі відбувається перший урок. Звичайно, тоді ще не дзвенів дзвінок, не було просторих класів. Але ті перші учні, в своїх ще зовсім юних серцях, відчували, що щось велике і прекрасне їм відкриватиметься з кожним уроком. Ця школа була невеличка, називали її приходською.

Вже з 1934року в цій школі почали закінчувати сім класів і тільки тоді розпочались уроки української мови, хоча і були забороненні. І знову в нашому селі, лише починало жовкнути листя учні збиралися до школи. З 1939року українська мова – не заборонена. Першим директором школи був Левко Кіндрат, Кривицький Іван Степанович, а потім Шевчук Георгій Омелянович. І вже при ньому в 1964році розпочали будівництво правого крила нашої школи. Ще в роки війни стара частина обгоріла, тому її прийшлось відбудовувати. Радості і горе, успіхи і поразки перших учнів сплинули у минуле.

Згодом в 1973році наша школа стає – середньою. Директорами в ній були Михайлюк Дмитро Михайлович, Корольчук Софія Федорівна, Вакулко Тетяна Петрівна. А тепер в своїх руках тримає весь тягар освіти в нашому селі Власюк Марія Степанівна.

Різні люди у різні часи домагалися кращого для школи, старалися будь-чим підтримати розвиток освіти в нашому селі. Протягом 2003-2004рр. було добудоване нове крило. Там розмістилися сім класних кімнат, кабінет директора і повністю укомплектований комп’ютерний клас. Уже в 2011 році було відремонтовано спортзал та класи. А восени 2019 року, після обєднання громади, учні початкової ланки змоги приступити до навчання у реконструйованому будинку культури. 2019 рік приніс також ще один подарунок – це новий шкільний автобус, який дає змогу під’їжджати до школи дітям, які проживають у відділених місцях.

БУДИНОК КУЛЬТУРИ І БІБЛІОТЕКА

І як же не згадати про будинок культури і бібліотеку, які довгий час були і є осередками духовного та культурного збагачення зносичан. У 1946 році зносичани з цікавістю відвідують хату-читальню. Це була маленька хата-читальня з невеликою кількістю книг. Але люди йшли сюди, вони хотіли читати, спілкуватися, ділитися своїми думками і мріяли про гарну і красиву бібліотеку. І вже 25 лютого 1980 року бібліотека святкує своє новосілля. В новому приміщенні на другому поверсі площею 231 м2. В 2010 році в будинку культури проходить капітальний ремонт, це стосується і бібліотеки. Замінюються дерев’яні вікна та вхідні двері на нові пластикові. У 2018 році перекрито дах. І у 2019 році бібліотека з другого поверху будинку культури переноситься до адміністративного приміщення старостинського округу.

З 1987 року і до сьогодні при будинку культури діє аматорський фольклорно-автентичний колектив «Червона калина», який у 1992 році отримав звання народний. Колектив є чудовою окрасою села, адже без нього не обходиться жодне свято.

КОЛГОСП

У 1940 році в селі Зносичі організовується колгосп. Люди, яким не було чого втрачати дуже були раді, а ті які, мали своє господарство, не хотіли віддавати все в колгосп. Декого вивезли до Сибіру і хати конфіскували. В одній з таких хат зробили сільську раду, в одній медпункт, в одній пологовий будинок. В панському маєтку, який був в центрі села, зробили клуб. Школу в селі побудували при Польщі. В ній навчали українських дітей тільки польській мові і ксьондз вчив «Божому слову» тільки на польській мові. З приходом Червоної Армії прийшли нові вчителі, які стали вчити дітей на українській мові.

Радянська влада в селі встановлювалась з великими труднощами. Перших активістів села було вбито, закатовано, повішено людьми, які називали себе «бійцями за самостійну Україну».

В 1961 році колгосп очолює молодий енергійний голова колгоспу Павловський Іван Миколайович, який керував колгоспом 25 років. В 1967 році колгосп назвали імені «50-річчя Жовтня». Під його керівництвом було побудовано новий Будинок культури- це був гарний подарунок молоді нашого села. Побудовано спеціалізований комплекс по відгодівлі свиней, добудована школа, на території села зробили новий медпункт, побудували магазин.

В 1986 році колгосп очолив молодий голова Хомич Олексій Максимович. І вже в 1987 році в село Зносичі приїжджає Остапчук Анатолій Миколайович, який очолює колгосп у нашому селі під назвою «Маяк». Колгосп імені ''50-річчя Жовтня" розпався на три колгоспи. Молодий спеціаліст дуже серйозно взявся до роботи. Під його правлінням побудували дуже красивий автопарк, тракторний парк, дитячий садочок. Наші люди віддано працювали на всіх ділянках роботи.

НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ

Село Зносичі - мальовничий куточок у поліському краї. Звичайне село, нівчому нітрохи не видатне й не знамените ніби. І все ж видатне, і все ж знамените тим, що в ньому працювали і працюють такі чудові люди, які творили і творять його історію.

При сільському клубі працював хор під керівництвом Цюзя Олександра, який у 1959 р. на районному фестивалів художніх колективів зайняв перше місце.

Серед наших односельців є люди, які досягли вагомих результатів у літературній діяльності, прославляючи свою рідну мову. Це Захарчук Микола Васильович 1961 року народження. Друкувався у газеті «Будівник комунізму» (м. Сарни), тижневику «Сім днів» (м. Рівне). Але справжня слава приходить до нього за роки незалежності України. Випускає збірку поезій «Зернятко до зернятка» 2005р., «Дві струни» 2007.

Тищук Федір Костянтинович – підполковник, пілот винищувач СУ – 27. Був учасником авіа шоу «Тімішоара 2000» в Румунії, де продемонстрував вищу професійну майстерність, його нарекли «королем повітряного балу». Показ проходив на території братиславського аеропорту в Словаччині. Деякі фігури вищого пілотажу в світі є створені тільки Федором Костянтиновичем. Він по праву визнаний справжнім Асом, адже він найкращий пілот винищувач не тільки України, а і Європи.Є начальником повітряного простору «Південь», полковник ЗС України. Військовий льотчик І класу, освоїв 5 типів бойових літаків. В 2000 – 2004 рр. був визнаним кращим льотчиком-пілотом Європи. Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України - «Знак пошани», «Доблесть і честь», «За самовіддану працю у Збройних Силах України». Нагороджений значком «Вишкіл. Відданість. Відвага» і «Ветеран військової служби».

Найбільшим господарем села є Анатолій Миколайович Остапчук голова СГПП «Маяк». Ще з 1988 року трудиться у нашому краї, приїхав він до нас з Житомирської області, але за стільки років став нашим – зносицьким.

Кичан Олександр Семенович – різьбяр, художник, тесля… Особистість не просто творча, а надзвичайно багатогранна – так кажуть про зносицького майстра поціновувачі його таланту. Різьблені карнизи, вішалки, скриньки, підставки на вазони, рамки для дзеркал, декоративні східці, ліжка й табуретки, картини. Всіх виробів Олександра Кичана не злічити. Прикрашають вони не лише оселі друзів і знайомих, а й деяких жителів Північного Кавказу, Польщі та Португалії.

Це, звичайно не повний перелік тих людей, які трудовою доблестю, гарними справами, честю і мужністю примножують славу своєї рідної землі. Їх є набагато більше. І кожен із них любить свою Батьківщину. І кожен з них продовжує творити історію села.

На щастя, Зносичі не спіткала доля багатьох сіл України які вимирають, адже молодь виїжджає у міста, але нашому селу це не загрожує. Станом на 2020 рік у селі мешкає 2347 осіб. Восени 2017 року утворилася Немовицька обєдна територіальна громада до складу якої увійшла і Зносицька сільська рада. За повноцінних 2 роки існування громади у селі зроблено чимало. Це і відкриття пожежного ДЕПО, перекриття даху та ремонт будинку культури, переведення початкової ланки Зносицької ЗОШ І-ІІІ ст. до реорганізованого другого поверху будинку культури, придбання спеціалізованого автобуса для учнів школи. Але це ще все. Сподіваємось, що перебування села у громаді дозволить зносичанам отримати омріяні дорогу та дитячого садочка.

 

І сьогодні, 6 травня, в день свята Георгія Побідоносця від щирого серця вітаємо усіх зносичан з престольним празником. День нашого села Зносичі – це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у селі з особливим Зносицьким колоритом, традиціями і славною історією.

Ми близько до серця сприймаємо всі труднощі села, переживаємо невдачі та складні часи. Але й щиро радіємо успіхам села та громади, пишаємося нашими досягненнями.

Усі досягнення, якими багате село, складаються з щоденної праці, знань і талантів його мешканців. У такі свята, як День села, кожен відчуває себе частиною великої родини. Ми маємо об'єднатися у любові до нашої Батьківщини, працювати і жити для її добра, допомагати тим, хто цього потребує.

Тож, бажаємо перш за все миру, міцного здоров’я, родинного щастя, благополуччя і здійснення найзаповітніших мрій. Хай кожен наступний день буде зігрітий добром і теплом, повагою та порозумінням рідних і близьких. Божого нам благословення!

З повагою,

Апарат, виконавчий комітет та депутатський корпус Немовицької сільської ради.

Староста с. Зносичі                                         Олександр КИЧАН

Сільський голова                                                Віктор САВЧИН

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь