с.Немовичі
Вперше в історичних даних Немовичі згадуються в 1533 році. 
Існує кілька легенд про походження назви села. Згідно першої на цій землі випасалась панська худоба. Пастух був німим. Згідно другої легенди граф із Дубровиці приїжджав, кучер був німим. За вірну службу пан дозволив йому жити тут.
Ще одна легенда розповідає, що на чолі громади плисаків стояв німий ватаг, який мовчки виконував рішення віче.
Після Люблінської унії 1569 р. територію Сарненщини, як і решту Волинських земель, загарбала феодальна Польща, панування якої тут тривало понад два століття.
Антифеодальний рух посилився, коли сюди прибули повстанські загони Северина Наливайка та полковника І. Богуна.
В XVI ст. Немовичі належали до замку в Степані: тут був порт, з якого сплавляли деревину.
У 1873-1875 роках поблизу села велося будівництво залізниці Здолбунів-Ковель, завдяки чому, багато селян отримали "ремісницьку" роботу.
Однокласне народне училище Міністерства народної освіти відкрили в Немовичах у 1877 році.
Церковний храм Святої Параскеви Сербської діє з 1881 року.
У 1944 році українські повстанці за одну ніч спалили всі великі будинки в селі: дві школи (в центрі села і на Кашеві), молитовний дім, хату Нісковців-Кононових, будинок Дучинського, два будинки Шостацького, щоб перешкодити розміщенню військових.
У «Словнику географічному королівства Польського» вказано, що Немовичі є власністю Олександра Менгдена (дані на 1902 рік).
У 1858 році у Немовичах спалахнуло селянське повстання. Існує документ, що свідчить про ці події: це донесення волинського губернатора міністру внутрішніх справ про відмову селян визнати нового господаря С. Кашовського. Повстання було придушене.
На території села було 5 млинів: 2 вітряних і 3 водяних.
З лікарів, що працювали у районі, згадують Тощовикова і Бавучкова. В селі ж, в основному, Звертались до Мелянової баби – Ксенії Кишенко, котра допомагала жінкам при пологах. Однак при важких пологах баба-повитуха була безсила і жінка могла померти. Після вдалих пологів повитусі дарували хустку.
На І світову війну мобілізували багатьох немовичан. Учасниками війни були: Тарас Колядко, Семен Крат, Антон Малаш, Іван Наконечний, Андрій Мичка, Іван Савчин, Тимофій Мичка (8 років був на війні), Григорій Радько.
Крім корінного населення, у Немовичах жили й представники інших національностей
В грудні місяці 1939 року село в складі Сарненського району ввійшло у новостворену Рівненську область.
З Немовичами тісно переплелась доля родини Баторевичів – справжніх патріотів України.
Не повернулись з фронтів ІІ світової 67 жителів села.
По-справжньому за боротьбу з бандерівцями Радянська влада взялась після війни. Тільки за одну ніч 1947 року до Сибіру вивезли більше 70 сімей
У 1947 році почали будувати школу, яка у 1968 році із семирічки стала середньою.
У 1947 році заново створили колгоспи – ім. Хрущова та ім. «1-травня» у Немовичах.
